Բֲ \ \ OFFICIAL BAND`S SITE

          STELSI: ТАМ…ДЕ АРНІКА У ГОРАХ ТА ЛУКАВІ ЧОРТЕНЯТА 

Вже п`ятим альбомом порадувала чернівецька формація чаклунів над електронними звуками “Stelsi” своїх слухачів. Плита під загадковою назвою “Там…” кардинально відрізняється від попередніх робіт гурту тяжінням до автентики рідного краю – семпли етнічних співанок українських народних ансамблів 60-х, 70-х років прикрашають чи не кожну композицію альбому, занурюючи потенційного слухача у гармонійне поєднання ультрасучасних звуків із співанками гуцулів, полісян, лемків, тощо. Про своє місце в автентичній українській музиці, новий альбом і все що із ним пов`язане Олексій Кухарський (вокал, аранжування) та Юрко Зарубайко (клавіші) розповідають у ексклюзивному інтерв`ю “Заходу”. 

Ідеєю етніки ми захопились значно раніше Руслани 

- Чому ваш альбом саме так називається? 
- «Там…» - невідомо де… Існує декілька варіантів трактувань його назви. Наприклад: там…у горах, там…в країні, чи взагалі там… деінде. Під трьома крапками ми ще й бачимо те, що обов`язково чекайте продовження наших етнічних експериментів. 

- Все ж таки чому ви звернулися до української автентики? 
- Ми у попередніх своїх альбомах вже експериментували з кельтським, ірландським фольклором, східними азійськими мотивами, і нам постійно наші слухачі робили закиди: “А коли ж вже ви звернетесь до нашого українського фольку?” – Ми подумали і зловили себе на тому, що ми ж є Буковинцями і кому, як не нам доносити українську культуру до тисяч та мільйонів слухачів з усього світу. Та й сама ця ідея вже давно в наших головах назрівала. Так що ось – нарешті маєте! 

- На який резонанс ви розраховуєте від своєї автентичної плити? 
- Перш за все розраховуємо на зрушення в головах українців. Щоб наш народ мав свою власну музику, і не шукав серед бездарного розмаїття російського кітчу собі кумирів. 
Хочеться також із новою програмою завітати за кордон і показати там справжню українську молодіжну культуру, а не той нафталін від 40-50ти річних вуйків-співаків, слухаючи яких у іноземців формується однобоке і неправильне бачення про нашу культуру. Молодіжна українська культура – це не лише тараварщина і гопак, як там оманливо прийнято вважати. 

- Чи не боїтесь ви порівнянь, скажімо з гуртом “Івана Купала”? 
- Звісно що ми чули їхню музику, але не багато. Не можемо сказати, що ми схожі на них в музичному плані. Автентика не є чимось особистим – вона належить кожному. Та ще й до того всього вони не пишуть власних пісень – вони просто реміксують чужі, зокрема народні російські наспіви. На українській сцені наприклад є Макс Чорний, який бере автентичні пісні і реміксує їх, видаючи за власний хіт. До тієї ж кагорти ми можемо сміливо віднести і такі всесвітньовідомі гурти, як “Era” та “Deep Forest”. Якщо ж із наших фолькових пісень забрати всі народні мотиви, то пісні все рівно залишаються. Власне саме походження слова “автентика” для нас це своєрідний додатковий інструмент. 

- А чи не збираєтесь поїздити Карпатами з метою позбирати народні перлини, що поступово відмирають і трансформувати їх у власних піснях? 
- До нас там вже була Руслана і все позбирала. А ще, за надокучливість там… у горах можна отримати топірцем по плечах (сміються). До того ж ще й маємо у команді одного не зовсім українця, що може викликати у гуцулів підозру (щиро сміються). 
Тому ми беремо те, що було зроблено в 60-х, 70-х роках, коли люди співали щиро і від серця – без всіляких там “CD“, “DVD”, “KARAOKE”, та інших сучасних технологій. 

- Що ви хотіли відобразити обкладинкою альбому? 
- Стик сучасності і етніки. Вона із точністю відображає нашу музику – суміш сучасних ритмів, і накладене на них автентичне підгрунтя. Навіть кольори обкладинки “схожі до нашої музики”. Наприклад синій – то “Пі Ар” (читайте далі). 

- А може ваш альбом “Там…” – всього лише данина моді на етніку, що спостерігається нині на багатьох українських фестах? 
- Повторимось, ідея етнічного експерименту була в повітрі ще до того, як Руслана заспівала свої “Дикі танці” в Туреччині. Ще в 2001му році у нас з`явилася композиція “Новий світ”, яка була побудована на етнічних мелодіях. Фолькові мотиви спостерігаються у нашій творчості ще й в альбомах “Сонцесхід” та “Aliens”, щоправда не українські. Ну а щодо етнічних фестивалів – то вони як ніякі інші потрібні нашій країні, будь-то “Шешори” чи “Європа-центр”, чи, скажімо фестиваль Олега Скрипки “Країна мрій”. 

Пісні про гуцулів “Чінджі-рінджі” та “Реальну п`янку” 

Гурт “Stelsi” вирішив не чекати на критику свого альбому від різних “акул”, “кальмарів” та “коропів” пера і розписати пісні з альбому “самотужки”. Тож про що йдеться у піснях з альбому “Там…” у авторському варіанті: 

1. “Там” – Пісня про красу карпатських гір. Тобто про красиві гори Карпати, та їх мешканців, котрі по паспорту – гуцули. Про кохання у горах, до гір, на траві, в траві, з травою. 

2. “СССР” – Про “славне” життя українських гуцулів за часів Радянського Союзу, які й до тепер ще думають, що живуть в ньому. Пісня присвячується Снятинському ганделику з одноіменною назвою. (жарт) 

3. “Безроботи” – Про ледарів-студентів, якими так наповнена наша держава і які не знають куди податись після навчання, але вірять в краще майбутнє. Тобто про дитячий максималізм. Бессарабські мотиви свідчать про вплив на гурт “Stelsi” вокаліста гурту “Біонік”, який є типовим представником “Бессарабської культури” та бувшим однокурсником Олексія в універі. 

4. “Молодий” – Пісня про молодість у штанях і нестримне бажання українських дівчат вийти заміж. Коротше кажучи гуцульською мовою “про те, як дівчєта хочуть…”. 

5. “Про це” – Пісня про “чінджі-рінджі” в різних проявах. Подивіться кліп – і ви все зрозумієте. Написана під впливом робіт Ніцше, Фрейда, Канта, Чікатіло, Далай Лами та Камасутри. 

6. “Пі ар” – Не плутати із “Паблік рілейшн”! Слово “Пі ар” на нашому сленгу означає “п`янка реальна”. Пісня–порада про те, як не треба поводитись нашій молоді у скрутний час. Прототипом Че Гевари є картина із зображенням Івана Царевича та жаби білого кольору, що висить в помешканні клавішника гурту. 

7. “Лукавий” – Про українську демонологію. Про всіх тих примар, бісиків та чортенят, котрі ввижаються після вдалого піару. 

8. “Арніка” – Пісня про дівчину-квітку, яка є чимось міфічним і нереальним. Це дуже насторожує, але й сильно збуджує. Присвячуємо її одноіменному ансамблю. 

9. “Стелсі” – Як казав Ас Пушкін: “Я памятник себе воздвиг нерукотворный”. Пісня про те, які ми хороші, гарні, сексуальні, розумні і … скромні. 

10. “Тобі” – Як каже французька народна мудрість: “Тобі ор нот Тобі”. Присвячується трагічній долі закоханих. 

11.-16. – Бонус-треки. Самі бонуси були на попередньому німецькомовному нашому диску “Aliens”, що виходив в Європі. Україномовні версії пісень залишились, і ми вирішили не дати їм пропасти. Нажаль фолькових мотивів в них немає, але в рамках альбому “Там…” вони звучать досить гармонійно, адже якщо з альбому забрати всю етніку – то вийде той самий “Aliens”. 

Ось такі вони – хлопаки з буковинської формації “Stelsi”. Жартівливі, іронічні, любителі постібатись над собою та над оточуючими. І зовсім неважливо – негри ви, чи індуси, чукчі, чи гуцули, істина для всіх одна – коли людина не вміє сміятися сама над собою – вона не вміє сміятися взагалі! 

P.S.: Альбом “Там…” від гурту “Stelsi” доступний кожному в усіх провідних музичних крамничках України. 


Тарас Піц (газета “ЗАХІД”)